«….і медіаекологія, й медіаосвіта – це значно ширше коло питань та проблем, аніж просте завдання навчити дітей протистояти інформаційним загрозам»

 (Б.Потятиник).

Пошуки нових форматів спілкування, здійснені студентами, викладачіами та небайдужими до проблем сучасного медіапростору, були результативними. Табір, як альтернативний спосіб комунікації, влаштовував своїми евристичними можливостями; психіка, втомлена від міста, навчання і медіа, вимагала автентики природного середовища, відсутності тиску і присутності тиші, яка нагадує про те, що гармонія буття існує.

Місце таборівки – синергія степу, лісу, птаства, запаху трави і квітів, сонця і крничної води. Там час ніби зупиняється (хіба що комарі нагадували про реальність, уособлюючи негативні ознаки сучасних медіа(:).

Місцина викликає тільки позитивні асоціації та емоції (околиці села Чорноліска Знам'янського р-ну Кіровоградської обл.). Тут затишно. Тихо. Природа майже незаймана (занедбаний «дбайливим господарем» став, від якого залишилося мілке блюдце води, нагадує, що люди тут бувають).

Ідея табору – з відстані поглянути на сучасний інформаційний простір – була реалізованою. Змістову частину складали юніти (аналітичні бесіди про проблеми сучасного медіа-простору), які доповнювалися прогулянками до того незнайомими стежками чорнолянського краю, фотополюванням, невимушеним спілкуванням, жартами і, звичайно, приготуванням їжі на вогнищі...

Учасники табору (Наталя Романюк, Таня Пташник, Іра Толкач, Василь Левицький, Іван Коток, Дмитро Кашин, Олена Гурмач, Іра Константінова, Дмитро Шульга, Роман Пикалюк, Сергій Ткаченко) створили потужне інформаційне й енергетичне поле, в якому затишно).

Стосунки визначають все!

Мені не довелося через поважні обставини бути на таборі цілодобово. Але ті години, які вдалося прийсвятити перебуванню і діяльності медіа-кемпу, були продуктивними.

Виникало приємне відчуття дежавю, коли я йшла знайомою дорогою до чорнолянської криниці. Дивне відчуття того, що ці враження, сприйняття, емоції. стан я вже переживала, відчувала, осмислювала... Так, твори Олеся Гончара про степ! тут йшлося про таємничу тишу і музику степу, яку я відчувала простягом цих днів. Тиша, яка  врівноважує душевний стан, запахи, які надихають, кольори, які повертають барви життю! Природа велична і небо таке блакитне, що хочеться зупинити час!

Ніщо так не тішить, як спілкування з розумними людьми. Обговорення актуальних проблем сучасного медіапростору спонукали до думки про стрімкі розмахи та розвиток сучасних медіа. 

У світі дійсно відбувається семіотичний вибух: експансія інформації багатопланового характеру через найрізноманітніші медіа-інструментарії, що збільшує можливість маніпуляції людською свідомістю.

Якщо відійти від академічності і суто навчального процесу, то цінним досягненням проведеної таборівки є спілкування з однодумцями. Такі формати комунцікації дозволяють відкривати ті якості характеру і мислення, які. можливо, в межах аудиторії було важко розпізнати.

Хтось зробив неймовірні зусилля подолати відносно велику відстань у достатньо некомфортабельних умовах (в перший день був дощ, розмита дорога, важкий рюкзак та страх), для когось було складним витримувати напади невтомних, голодних комарів, але всі усміхалися. спілкувалися, жартували, говорили про серйозне і вічне, намагалися вирішити поставлені проблеми.

Сучасний медіапростір є дискурсивним. Відстань, на яку ми віддалилися від нього, допомогла учасникам поглянути на існуючі формати ЗМІ об'єктивніше. Чистий простір - це метафора, медіаосвітня категорія, якою ми окреслювали для себе бажану якість сучасного інформаційного світу.