Квалілогічні дослідження (53 гр. 2011 р.) - Навчальний форум
|
Квалілогічні дослідження (53 гр. 2011 р.)
| |
| Iren | Дата: Субота, 2011-11-05, 17.35 | Повідомлення # 1 |
 Підполковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 108
Статус: Offline
| Теми для квалілогічних досліджень видань зорієнтовані на виявлення
рівня теоретичного і практичного оволодіння методикою системного аналізу якості видавничої продукції студентами, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування».
Мета – перевірка засвоєного студентом комплексу теоретичних знань і
практичних навичок, необхідних для випуску якісної, відповідної видавничим стандартам, інформаційної продукції різних видів.
Робота виконується у письмовій формі як перша модульна контрольна робота.
Порада: користуйтеся опцією "Форматування". Це полегшить роботу із вашим текстом!
Вимоги до обсягу виконаного завдання – від 0,5 д. а.
Проблематика запропонованих досліджень відкриває актуальний книгознавчий і пресознавчий науковий квалілогічний дискурс, вимагаючи від
майбутніх працівників видавничої галузі фахової ерудованості, вироблення
й закріплення необхідних професійних компетенцій. Теми для квалілогічних
досліджень анотовані з метою актуалізації опорних знань студентів та для
конкретизації поставлених завдань.
Критерії оцінювання: комплексність виконання завдання; культура
оформлення; аналітичність мислення опрацьованого матеріалу; уміння застосувати здобуті знання на практиці; досконале володіння методологією
системного аналізу якості видань різних видів; орієнтування у змісті виконаної роботи; сумлінність в опрацюванні, вчасність і самостійність виконання.
Вимоги до структури квалілогічного дослідження:
– Чітке формулювання теми (студент може уточнювати ракурс, джерельну базу дослідження).
– Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими
науковими чи практичними завданнями, формулювання актуальності дослідження.
– Визначення предмета та об’єкта дослідження. Опис методик квалілогічної оцінки видання, які використовувалися.[size=13]
|
| |
| |
| User | Дата: Вівторок, 2011-12-27, 20.34 | Повідомлення # 2 |
 Лейтенант
Група: Пользователи
Повідомлень: 44
Статус: Offline
| Індивідуальне навчально-дослідне квалілогічне дослідження видання
на тему: «Оцінка якості друкованих рекламних видань»
За ДСТУ 3017 – 95. «Видання. Основні види. Терміни та визначення» рекламні видання визначають як «видання відомостей щодо виробів, послуг, заходів, культурно-історичних об’єктів, творчих колективів тощо, у формі, яка привертає увагу, сприяє реалізації товарів і послуг, запрошує до ознайомлення чи відвідування» [1].
Тема нашого дослідження звучить як «Оцінка якості друкованих рекламних видань». Актуальність дослідження зумовлена тим, що реклама, формуючи попит на певні товари чи послуги, відіграє важливу роль у продажі будь-якої продукції чи наданні певних послуг; є так званим двигуном торгівлі, і, відповідно, способом збільшити обсяги прибутку конкретного підприємства. Від якості видання залежить престиж рекламованого підприємства, послуги, товару і т.д. Саме якість ретельно продуманої й професійно виконаної реклами є важливим показником завойовування потенційних споживачів.
Об’єкт – друковані рекламні видання. Предмет – текст видання, його ілюстративне наповнення (зміст і якість виконання), взаємодія тексту й зображення, і те, як у гармонійному поєднанні вони відповідають таким показникам: соціальна відповідальність (відповідність установленим законодавчим та моральним кодексам), маркетингова цінність (конкретність цільового призначення, точність адресата-споживача, високий рівень інформативності повідомлення, наявність унікальної торговельної пропозиції), культура оформлення – відповідність нормам сучасної української літературної мови, індивідуальність дизайну, оригінальність задуму, адекватність поліграфічного виконання, естетична виразність), релевантність, естетичність, читабельність. Реклама є однією із форм соціальної інформації, яка виконує комунікативну функцію, а тому до складу предмету нашого дослідження буде входити оцінка цієї функції.
Нині в сучасних дослідженнях відбувається плутанина жанру й носія реклами. Дехто вважає, що це – одне й те ж, проте це не так: жанр і носій – різні речі, однак вони взаємозалежні.
Серед рекламних видань виділяють: листівку, афішу, путівник, проспект, каталог, буклет, брошуру, флаєр, плакат, календар, прес-реліз, газетно-журнальне видання.
Щоб зрозуміти природу друкованої реклами, варто розглянути її класифікацію. Друкована реклама класифікується за такими ознаками: видом спрямованості, методом поширення, предметом, цілями, інтенсивністю реклами, типом рекламодавців, охопленням рекламної аудиторії, формою використання носіїв реклами, характером емоційного впливу.
За характером інформації, що існує в рекламних повідомленнях, рекламну можна розділити на комерційну, політичну й соціальну [2]. В залежності від цілей, за К. Аксеновою, рекламу поділяють на: комерційну й некомерційну; на ту, що рекламує товари, й ту, що рекламує послуги; ділову (бізнес-рекламу), споживчу; масову й індивідуальну; місцеву, регіональну, національну, міжнародну; агресивну й неагресивну; законну й незаконну [3].
Як ми вже зазначали, один із критеріїв якості рекламного видання є її відповідність установленим законодавчим та моральним кодексам. За Законом України «Про рекламу», реклама повинна дотримуватися таких принципів: бути законною, точною, достовірною, використовувати форми й засоби, які не завдають споживачеві реклами шкоди. Також реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції; не повинна містити інформації або зображень, що порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності; реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди. У ст.8 Закону України «Про рекламу» йдеться про те, що забороняється в рекламі: поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію яких забороняється законом; подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров’ю або життю людей/довкілля, а також спонукають до нехтування засобами безпеки; використовуватиДодано (2011-12-27, 20.32)
---------------------------------------------
засоби чи технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами; розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності [4]. Варто згадати й про недобросовісну рекламу – «реклама, яка вводить або може вести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця й способу розповсюдження».
Варто сказати й про текст у рекламному повідомленні. Текст повинен бути конкретним (обов’язково мати головну ідею й працювати на неї); бути логічним (у тексті повинен бути вибудуваний ланцюжок аргументів на користь придбання продукту, причому наступний аргумент повинен витікати з попереднього); бути коротким; оригінальним (мати щось таке, що виділяло б його з-поміж усіх інших повідомлень). Критерії оцінки рекламного тексту можна розділити на три групи. Першу становлять критерії, які визначають соціальну відповідальність ре¬кламної літератури й зафіксовані в законах, професіональних рекламних кодексах. Крите¬рії другої групи дозволяють оцінювати маркетингову спроможність рекламного повідомлення і безпосередньо пов’язані з типологічними особливостями (конкретність цільового направлення читацької адреси). І нарешті третя група – критерії відповідності рекламних текстів до вимог загальної культури письмової мови, до яких входять правильність, чіткість, точність, логічність, чистота, виразність, багатство і дотепність. Перша група критеріїв оцінки рекламної літератури мітиться у Законі України «Про рекламу», Міжнародний кодекс рекламної практики.
Грамотність, простота, цікавий образ – усе це допомагає створити формулу вдалої реклами, зокрема, рекламного повідомлення. Про вдалу рекламу написано чимало літератури. Девід Огілві, В. Ворошилов, Д. Делл, Т. Лінда, Н. Іншакова та багато інших авторів займалися питанням вдалої реклами. Тож, текст повинен викликати бажання купити, навіть якщо він лише нагадує про товар чи послугу. Людина не завжди бажає читати рекламні оголошення, отже, в рекламі не повинно бути зайвих слів, його зміст має справляти миттєве враження і легко запам’ятовуватися. Якщо читач задумався над незнайомим словом, це означає, що він забув про основний зміст тексту. Отже, кожне слово має бути зрозумілим та однозначним. Короткі слова, короткі речення, короткі абзаци полегшують читання і сприяють засвоєнню змісту. У тексті рекомендується уникати найвищого степеня, узагальнень та банальностей. Висловлюватися треба точно й наводити факти. Текст варто наповнити ентузіазмом та дружелюбністю, зробити його таким, щоб запам’ятався. Він не повинен бути нудним. У повідомленні треба говорити правду, але робити це так, щоб правда викликала глибокий інтерес у споживача [5, с.103 –112].
Культура рекламного видання залежить ще й від того, чи дотримані принципи дизайну реклами. До елементів дизайну реклами належать форма, розмір, шрифти, лінії, пробіли, кольори, тони й текстури.
У рекламі важливе значення має зображення, так оскільки люди – більше візували за своєю природою. Розмір й формат зображення здатні змінювати настрій реклами. Так, наприклад, кругла форма свідчить про спокійну завершеність. Овальне зображення гарно співвідноситься з округлістю обличчя людини й надає йому м’якості й жіночності. Витягнутий верх прямокутний формат підвищує монументальне враження від зображення, а надмір витягнуте по горизонталі прямокутне зображення, навпаки, сковує зображуване.
Дизайнер повинен знайти композиційний центр. Зрозуміло, що в зображенні усе повинно бути підпорядковано основній ідеї. Цілісність композиції залежить від підпорядкованості другорядного головному, перетворення елементів зображення в єдину композицію. Кожна деталь повинна щось додавати для розвитку смислу. Другорядне, малозначиме не повинно кидатися в очі, повинен бути виділений єдиний об’єкт. Послідовність сприйняття зображення повинна відповідати не тільки специфіці зорового сприйняття, але й послідовності розвитку його змісту. Додано (2011-12-27, 20.33)
---------------------------------------------
Реклама повинна мати рівновагу. Коли реклама врівноважена, вона знаходиться у стані внутрішнього спокою, хоча її елементи – картинка, фото, заголовок і текст – можуть бути достатньо динамічними. Рівновага досягається рівномірним розподілом елементів зображення на площині рекламного повідомлення. Висхідною точкою є оптичний центр.Всі елементи реклами повинні певним чином бути врівноважені відносно одне одного.
Для того, щоб повідомлення не виглядало нудним, в ньому повинні бути присутні різні розміри, форми або тони. Виразність композиції посилюється, якщо вона будується на зіставленні великого й малого, важкого й легкого, динамічного й нерухомого, квадратного й округлого.
Важливими також є й пропорції. Для рекламного дизайнера пропорції створюються співвідношеннями розмірів, тобто співвідношеннями ширини реклами до її висоти, розміру площі одного елемента до розміру площі другого, величинами та проміжками між елементами. Щоб досягти потрібних пропорцій в рекламі, дизайнер створює проміжки між елементами таким чином, щоб око читача не вловлювало стандартних математичних співвідношень. Зазвичай дизайнер уникає поділ реклами на дві, три або чотири рівні частини. Оптимальні пропорції рекламного повідомлення є такими: 3:2, але краще – 5:3.
Дизайнер також повинен пам’ятати, що сприйняття переміщується від більших об’єктів до менших, від чорних до більш світлих, від кольорових до безколірних, від незвичних форм до звичайних. Реклама повинна відповідати принципу цілісності. Іншими словами, усі елементи реклами – ілюстрації, заголовки, текст, логотип й загальний образ тісно взаємодіють, і в межах єдиної сукупності визначають загальний ефект реклами. Дизайнер створює гармонію, якщо він підбирає елементи за їхньою сумісністю і розташовує їх так, щоб вони відповідали одне одному.
Оцінюючи рекламу, ми зважаємо й на колір. Іноді важливий не сам вибір кольору, а те, наскільки добре він поданий. У багатьох рекламах навіть нейтральні кольори (відтінки сірого) відіграють велику роль. Хоча кольорова реклама впливає сильніше, аніж чорно-біла, тому що підвищує очевидність представлених товарів та послуг, примушує людину більш емоційно сприймати предмети, полегшує впізнаваність й навіть може завдяки прихованому значенню кольорів впливати на підсвідомість, звичайно, для досягнення необхідних цілей.
Синтез двох різних знакових систем (вербальної та візуальної) дозволяє зробити рекламне повідомлення багаторівневим, нелінійним й багатогранним. Безумовно, лаконічний й ємкий вербальний образ є одним з найважливіших компонентів рекламного впливу. Візуальні й вербальні образні засоби найбільш ефективні, коли вони вибудовуються в систему й працюють на єдиний смисл. Ключ цієї системи – рекламний образ. Основне завдання професійно виконаного дизайну – за допомогою візуальних засобів сформувати позитивний образ товару чи послуги й обґрунтувати мотивацію його придбання. Вдало обраний рекламний образ часто стає не тільки успіхом одноразової реклами, але й одним із основних елементів створення креативного образу всього підприємства і може бути присутнім в його фірмовому стилі (товарний знак, логотип, візитки, бланки і т.д.) Додано (2011-12-27, 20.34)
---------------------------------------------
Використані джерела
1. ДСТУ 3017 – 95. «Видання. Основні види. Терміни та визначення»
2. Редакторская подготовка изданий: учебник / [Васильев В. И. и др.]; под ред. С. Г. Антоновой. – М. : МГУП, 2002. – 468 с. – Режим доступу до вид.: http://www.hi-edu.ru/e-books/xbook082/01/ (01.02.2011). – Назва з екрану.
3. Аксенова К. А. Реклама и рекламная деятельность: Конспект лекцій. – М.: Приорздат, 2005. – 96 с.
4. Закон України «Про рекламу». – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=270%2F96-%E2%F0 (29.10.2011). – Назва з екрану.
5. Девид Огилви Откровения рекламного агента (Академия рекламы) / Пер. С англ. Н. Г. Яцюк . – М.: Эксмо, 2007. – 160 с.
|
| |
| |
| Natalia | Дата: Четвер, 2012-02-16, 23.20 | Повідомлення # 3 |
|
Майор
Група: Проверенные
Повідомлень: 87
Статус: Offline
| Квалілогічний аналіз перевидань
історичного роману Ліни Костенко «Берестечко»
Автор - Наталя Романюк.
Видання для квалілогічного аналізу:
Костенко Л. В. Берестечко : іст. роман / Ліна Костенко ; худож. оформл. С. Носка. — Вид. 2-ге. — Львів : Каменяр, 2007. — 170 с. : іл.
Костенко Л. В. Берестечко : іст. роман / Ліна Костенко ; [авт. післямов І. Дзюба, В. Панченко] ; іл. С. Якутовича. — К. : Либідь, 2010. — 232 с. : іл. — Бібліогр. : с. 218–223.
Уперше історичний роман Ліни Костенко «Берестечко» вийшов у світ у 1999 році в київському видавництві «Український письменник». У 2007 році друге видання надрукувало львівське видавництво «Каменяр», а у 2010 – ошатне подарункове – київське «Либідь».
Ми проаналізуємо перевидання як певну технічну (технологічні, експлуатаційні, естетичні, соціально-економічні показники якості) та інформаційну моделі (аналіз якості тексту та ілюстративного матеріалу).
Аналіз якості видання як певної технічної моделі.
Технологічні показники якості. Матеріальна конструкція львівського видання: книжковий блок формату 70*100/16 видрукуваний офсетним способом на офсетному папері сіруватого відтінку. Палітурка № 7 прикріплена до блоку за допомогою форзаців сірого кольору із білими абстрактними малюнками. Розмір по палітурці: 177*245 мм (один зі стандартних форматів). Поліграфічні матеріали можемо оцінити як якісні, та не як «вищий клас». Але утилітарні функції задовольняються: папір придатний для читання, деякі дослідники стверджують, що сіруваті, жовтуваті та блакитнуваті сторінки сприймаються краще, ніж яскраво-білі. Палітурка покрита плівкою, тож добре захищає книгу від пошкоджень.
«Берестечко» видавництва «Либідь» оцінюємо як подарункове. Формат видання нетрадиційний, наближений до квадратного: 60*90/8. Після обрізки розмір книги по палітурці – 220*245 мм. Папір для книжкового блоку – крейдований, друк – офсетний. Палітурка № 7, як і в попередньому прикладі, прикріплена до блоку задрукованими форзацами. Якість поліграфічних матеріалів – на найвищому рівні.
Експлуатаційні показники. Обидва видання, які ми аналізуємо, можемо назвати довговічними через палітурки хорошої якості, які захищають їх від пошкоджень. За умови збереження у відповідних умовах (не вологому приміщенні, не на відкритому сонці тощо), вони можуть зберегтися на тривалі роки.
При виготовлені львівського «Берестечка» виробництво було максимально безвідходними. Якщо до обрізки книжковий блок був розміром 175*250 мм, то після обрізки – 170*240 мм. Тобто з усіх боків було видалено всього по п’ять міліметрів паперу, що вважається нормою. Київське ж видання було віддруковане на папері форматом 60*90 із часткою 8. До обрізки формат блоку був 225*300 мм, після – 215*238 мм. Таким чином, з правого краю було відрізано 10 мм, знизу та зверху – по 31 мм. Як бачимо, тут набагато більше паперу пішло на відходи.
В обох виданнях широкий кут розкриття блоку, що суттєво поліпшує якість роботи з книгою (на відміну, скажімо, від здешевлених книг у м’яких обкладинках, де кут розкриття часом не досягає навіть дев’яноста градусів), самі блоки міцно скріплені. Різниця в тому, що у книзі видавництва «Каменяр» текст надрукований стандартним способом, як у переважній більшості видань. В іншому ж виданні текст розташований оригінальним чином: ліва і права сторінки утворюють за змістом одну сторінку на розворот: віршований текст заверстаний так, що книгу потрібно перевернути на дев’яносто градусів, щоб верх був під зовнішнім полем лівої сторінки, низ тексту – над зовнішнім правої. Це ускладнює роботу із романом тим, що його зручно читати тільки в «кабінетних» умовах за столом, а не, скажімо, у вагоні метро. Але такий спосіб оформлення виправданий подарунковою функцією книги.
До кондиційності «либідського» видання у нас немає жодних зауважень. Воно відповідає встановленим нормам та стандартам. У «каменярському» чомусь використано реєстраційний номер видання, який був би потрібний у радянській книзі, але не в українській 2007 року випуску.
«Берестечко» – літературно-художнє видання, конкретніше – історичний роман. Подібна література, особливо, коли вона з’являється з-під пера такого талановитого поета, як Ліна Костенко – надзвичайно цінне надбання. Поряд із естетично, пізнавальною, релакційною функціями, історичний роман виконує ще й націоохоронну, функції формування світогляду та збереження історії, встановлення власної національної ідентичності. Ці видання відповідають своєму цільовому призначенню. Стосовно читабельності, роман розбитий на невеликі частини, кожна з яких починається графічно виділеним рядком якоїсь строфи. Це допомагає сприймати текст, залишає місце для роздумів, для розуміння, сприйняття і прийняття інформації.
Ергономічні властивості видання. Зручність і комфорт читання визначається форматом, обсягом, способом скріплення, наявністю таких додаткових елементів, як суперобкладинка чи футляр, закладка тощо. На деяких аспектах ми вже зупинялися вище. Зазначимо тільки, що львівське «Берестечко» зручніше щодо користування ним, оскільки його формат, обсяг, спосіб розташування тексту – традиційні. А київське назвемо «вибагливим» для експлуатації.
Також ергономічні властивості книги залежать від організованості довідково-допоміжного апарату видання. У виданні 2007 року він узагалі не розроблений. Що ж до книги 2010 року, тут якісний довідково-допоміжний апарат, інформаційні післямови. Крім основного тексту, у книзі є післямови визначних науковців: «Пишеться «Велика книга нашого народу»…» Івана Дзюби та «Богдан Хмельницький. Катарсис» Володимира Панченка. А також «Вибрана бібліографія», яка поділяється на такі пункти: «Твори Ліни Костенко», «Дослідження творчості», «Вибрана бібліографія іноземними мовами». Рідкісною особливістю цієї книги є те, що в ній приділяється увага тим, людям які творили це справді фантастичне видання: перед статями Дзюби і Панченка є портрети та коротка інформація про них. А також по дві сторінки виділено для художника-ілюстратора Сергія Якутовича та озвучувала роману-монологу «Берестечко» Петра Бойка. Це є своєрідним зазначенням поваги до цих людей. Зміст до книги розташований у кінці видання. Цікаво, що біля кожного пункту зазначається не тільки початок певної структурної частини, а й остання її сторінка (наприклад: «Сергій Георгійович Якутович (художник книги) 224-225»).
Естетичні показники якості. В обох виданнях усі елементи дизайну естетично вмотивовані, художньо виразні. Основна різниця в тому – що видання «Каменяра» – відносно доступне, а видавництва «Либідь» – подарункове, набагато дорожче від попереднього. Дизайн оправи першого – абстрактний, задає стиль усій книзі: на чорному фоні сіро-білі уламки, а шрифт назви ніби пронизаний тріщинами. У тексті абстракції на зразок тих, що на обкладинці, поєднуються із портретами, пейзажами – із загостреними кутами, контрастними переходами. На нашу думку, такий спосіб оформлення чудово акцентує на настрої роману: загострені відчуття, пограничні моменти життя (особи і країни). Значення зображень для сприйняття тексту, вважаємо, підкреслюється зазначенням авторства ілюстрацій Сергія Носка на титульній сторінці. Основний текст набраний гарнітурою Lazurski CTT.
Дизайн київського «Берестечка» міг би стати окремим мистецьким твором, окремим видавничим шедевром. На кожній зі сторінок роману – картина, виконана талановитим художником Сергієм Якутовичем (автором понад ста книжкових ілюстративних циклів). У його роботах поєднується філігранність, його персонажі мужні, задумані, невпевнені, хитрі, сумні, а головне – вони українські. Це однотонні зображення (темно-червоні, чорні, сірі). Частина з них розміщена на розворот (таким чином, як і текст, про що ми зазначали вище), деякі на сторінку чи її частину, також є кількасантиметрові зображення (два, які чергуються) корогв та козака на коні біля колонтитулів. Це зразок видання, для створення якого був залучений значний інтелектуальний, мистецький, матеріальний ресурс. Ми не можемо знайти нічого зайвого, так само, як не можемо щось додати: всі елементи гармонійно поєднуються і доповнюють одне одного. Це ознака геніальності оформлення цієї книги. Дизайн «Берестечка» підкреслює талант Ліни Костенко. Післямови оформлені інакше, ніж текст роману. Вони розташовані на сторінці традиційно. Кожна з них починається сторінкою, присвяченою особистості науковця. На темно-червоному тлі (ми вже зазначали, що деякі ілюстрації Якутовича такого ж кольору) невеликі фото авторів, під ними – невеликий біографічний текст білими літерами. Біля цих заключних текстів художньо-технічний редактор (Олексій Григір) залишив широкі поля (по 53 мм). Таке розташування шпальти доцільне і зручне для читання, оскільки формат видання ширший за стандартний. Елегантно вписуються у стиль оформлення розвороти, присвячені ілюстратору Якутовичу та озвучувачу роману Бойку. На лівій сторінці (до кожної особи) – велике чорно-біле фото під обріз, внизу сторінки поверх фото цитати (художника та диктора відповідно), на лівій (яка темно-червоного кольору, як і сторінки про авторів післямов) по центру – текст з біографією білим шрифтом. На нашу думку, розміщена цитата Сергія Якутовича доповнить наш аналіз естетичної складової книги: «Поетичне бачення Історії та Людини – творця її… Що є «велика людина»? Це приватна особа, яка, усвідомлюючи власну місію, пропускає через себе долю своєї країни. Осмислення поразки, каяття, марення, одинокість, шал, біль. Спогади – про історію, а каяття муки – сучасної людини… Про все це мені хотілося розповісти, ілюструючи видатний твір видатної поетеси…»
Також зазначимо, що задум творчого колективу був майстерно втіленим під час друку: ми не помітили жодних поліграфічних дефектів.Додано (2012-02-16, 23.20)
---------------------------------------------
Соціально-економічні показники якості. «Берестечко» Ліни Костенко – твір, який цінний сам по собі настільки, що незалежно від того, у який видавничий «одяг» його вбереш, він не втратить свого значення. Адже проблеми, які підіймаються у книзі, – вічні: філософські, екзистенційні, національні, проблеми вибору, життєвого уроку, значення жінки для чоловіка... Не залежно від того, які часи наставатимуть у світі, цей історичний роман з його духовними цінностями морально не застаріє.
«Каменярське» видання роману, як зазначається на звороті титулу, «випущено на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за Програмою випуску соціально значущих видань». За словами директора видавництва Дмитра Сапіги, жоден примірних згаданої книжки не мав потрапити у продаж, а передбачався для обласних бібліотек, що перебувають у підпорядкуванні Міністерства культури та Міністерства освіти. «За угодою загальна сума бюджетного фінансування видання «Берестечка» становила 43 тис. 400 грн. Наклад у 2000 примірників передбачав собівартість книжки у графічному оформленні та твердій оправі 21 грн 70 коп.» Тут не можемо не згадати про конфлікт, який виник між автором роману і видавцем львівського перевидання: «Каменяр» надрукував «Берестечко» без згоди автора. Дмитро Сапіга так виправдовує це: «Усі роки, що ми готували цю книжку, була усна згода автора на видання. Я не раз бував у домі Ліни Василівни, ми погодилися взяти за основу канонічний текст «Берестечка», виданий 1999 року. Довга і тісна співпраця із Ліною Василівною Костенко стосувалася її бачення художнього оформлення. Із попереднім художником ми запропонували аж три варіанти ілюстрування. Дещо обговорювали і під час присутності її доньки Оксани Пахльовської. Завжди Ліна Василівна гостинно мене приймала, була радою, бесіди із нею були надзвичайно цікавими. Але час спливав, мене підтискали терміни освоєння бюджетних коштів, а того варіанту, який би задовольняв Ліну Василівну, художник не зміг створити, тому я зрозумів, що треба шукати іншого ілюстратора. Ним став житомирський художник Сергій Носок, який спроектував книжку із чорно-білими ілюстраціями та обкладинкою, де тема розбитого дзеркала розвивалася далі в посторінкові малюнки. Угоду із автором тексту я особисто надавав Ліні Василівні, а згодом іще кілька разів надсилав її поштою, однак підписаною угода до видавництва не повернулася» […] З огляду на те, що бюджетні кошти повинні бути освоєні вчасно, інакше за результатами перевірки КРУ настають штрафні санкції, «Каменяр» повинен був видати книжку 2003 року. Ми й так довго відтягували, тому більше чекати не могли. Книжка вийшла у світ 2007 року. Надрукували її у Кам’янець-подільській друкарні «Медобори-2000» із жорстким попередженням: жодного додаткового примірника! Нічого на продаж, – усе для бібліотек! Авторські примірники «Берестечка» я надіслав Ліні Василівні одразу по випуску книжки».
Якщо не брати до уваги непорозуміння, що виникло, можемо стверджувати, що «каменярське» видання «Берестечка» було важливим, соціально значущим, із максимальним, на нашу думку, дотриманням балансу «ціна-якість» (скажімо, примірник із Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Д. І. Чижевського на 2007 рік справді коштував 21 грн. 70 коп.). Видавництво «Либідь» випустило «Берестечко» із зовсім іншим маркетинговим обґрунтуванням. Це дороге видання (у 2010 в одній із кіровоградських книгарень воно коштувало 150-160 грн.). Не зважаючи на таку ціну, його швидко розкупили, значить, видавництво вдало розрахувало сегмент споживачів. Вулику роль тут зіграло ім’я автора, до того ж автора, книги якого тривалий час не видавалися для продажу. До цього додалося майстерне оформлення книги, яку хочеться зберегти у своїй бібліотеці і яка може стати чудовим подарунком для багатьох українців і не тільки. Також хорошим маркетинговим та іміджевим ходом є додаток – аудіокнига (розповсюджується разом із традиційним виданням).
Аналіз якості видання як певної інформаційної моделі (з урахуванням типологічних особливостей видання, що аналізується).
Показники якості змісту видання (аналіз якості тексту). «Берестечко», як і багато інших творів Ліни Костенко, без перебільшення можна назвати геніальним. Писався твір майже тридцять років (спадає на думку ще один важливий для всієї світової літератури твір, над яким автор працював приблизно стільки ж – «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова). Хоча деякі фрагменти були готові уже в 60-х роках, перше повне видання з’явилося тільки у 1999-му в «Українському письменнику». Процитуємо анотацію до нього: «Це книга про одну з найбільших трагедій української історії – битву під Берестечком. Написана ще в 1966-67 роках, вона згодом не раз дописувалася на всіх етапах наступних українських трагедій – і після поразки 60-х, і в безвиході 70-х, і в оманливих пастках 80-х». Ключовою темою в романі є тема подолання поразки. Її усвідомлення та осмислення є украй важливим для українського народу. Чимало фраз із «Берестечка» пішли у світ як афоризми. А цей факт свідчить про глибину думки, місткість висловлювання, відгук у душі читачів.
Показники якості графічного змісту видання. Про оригінальність, доцільність, відповідність читацькому призначенню художнього оформлення обох видань ми писали вище. Наводили цитату видавця Дмитра Сапіги («Каменяр»), де говорилося і про графічне оформлення («…житомирський художник Сергій Носок, який спроектував книжку із чорно-білими ілюстраціями та обкладинкою, де тема розбитого дзеркала розвивалася далі в посторінкові малюнки»).
Про оформлення «либідського» видання схвально відгукнулася сама авторка роману під час презентації «Берестечка» 22 березня 2010 року. При цьому відверто критикуючи попередні видання її творів, і перше 1999 року, і «каменярське» 2007 року: «Соромно... в нашій державі так не повинні виходити, як вони мені видали «Берестечко». При чому 10 тисяч примірників. Далі. Раптом почали ходити піратські видання. Просто піратські видання. Хтось заробляє на цьому, ніхто мене не питає. Ідуть з поганого видання ще оці Піратські жахливі... де ви взялись, звідки їх приносять? Зловити не можливо... пірати такі, хитрі у цьому […] Ви не повірите, я боялась подивитись. Я сьогодні вперше побачила цю книжку. Мені її передали додому. Я сказала Оксані, не подивлюся, я боюся. Боюся страхом гарним. Страхом подиву: невже це може бути? Тому що так паскудно, як мене видавали, так паскудно, як у радянські часи - вони своїх халтурників видавали, воно все блищало, на гарному папері, а мені як на газеті - я звикла до цього. І тут раптом - таке видання. Після тих піратських видань, і після того львівського пана». «Берестечко» вагоме не тільки в національному, а й у світовому контексті. За умови перекладу іншими мовами зі збереженням оформлення видавництва «Либідь», ця книга могла б стати повноцінним учасником міжнародного книжкового ринку.
Підсумовуючи аналіз, наведемо ще одну цитату Ліни Костенко з презентації: «…Я вам скажу, що «Берестечко» мені дуже і дуже дорога річ. Вона писалася довго, часом дописувалась. Казали, що це про поразку, а я вам скажу: «Берестечко» ж то не про поразку, воно про перемогу над поразкою. Через що я його й почала писати». Цей історичний роман належить до творів, які, без сумніву, потрібно перевидавати. На нашу думку, воно могло б стати чимось на зразок «Кобзаря» – книги, яка є у більшості українських сімей, в усіх бібліотеках. Доцільними є різні форми його видавничого втілення: традиційні книжкові й аудіокниги (яка це знахідка для незрячих), в ошатних подарункових й у здешевлених економ-версіях, українською мовою та у перекладі на інші.
«Що ж, битву я програв. Повіситись не штука.
До всіх провин ще й відчай долучить.
Як той казав, поразка – це наука.
Ніяка перемога так не вчить».
Л. К.
Джерела, використані для квалілогічного аналізу:
1. Видавництво «Каменяр» не мало наміру образити Ліну Костенко, видавши «Берестечко» // ZIK. — 2010. — 29 березня ; Режим доступу : http://zik.ua/ua/news/2010/03/29/222595.
2. Костенко Л. В. Берестечко : іст. роман / Ліна Костенко ; [авт. післямов І. Дзюба, В. Панченко] ; іл. С. Якутовича. — К. : Либідь, 2010. — 232 с. : іл. — Бібліогр. : с. 218–223.
3. Костенко Л. В. Берестечко : іст. роман / Ліна Костенко ; худож. оформл. С. Носка. — Вид. 2-ге. — Львів : Каменяр, 2007. — 170 с. : іл.
4. Ліна Костенко про мовчання, авторські права, бандитів і літературу // Українська правда. — 2010. — 24 березня ; Режим доступу : http://life.pravda.com.ua/culture/2010/03/24/44239/.
5. Ткаченко Ірина. Квалілогія видання : навчально-методичний посібник / Ірина Анатоліївна Ткаченко. — Кіровоград : ПП. «Центр оперативної поліграфії «Авангард», 2011. — С. 66–67.
|
| |
| |
| Iren | Дата: Неділя, 2012-02-19, 16.58 | Повідомлення # 4 |
|
Підполковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 108
Статус: Offline
| Дуже якісна робота!
Пропоную надрукувати її як наукову статтю.
|
| |
| |
| Лера | Дата: Понеділок, 2012-02-20, 20.28 | Повідомлення # 5 |
 Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 17
Статус: Offline
| Жовтун В., 53 група
Типові види поліграфічного браку на прикладі газетно-журнальних видань
Поліграфічний брак у його різноманітних виявах - фактор, який визначає неякісне видання. Завдання дослідження полягає у визначенні типових видів поліграфічного браку, здійсненні аналізу газетно-журнальних видань на предмет поліграфічного браку, а також з’ясуванні причин появи та шляхів усунення типових видів поліграфічного браку.
Об’єкт дослідження: поліграфічний брак на прикладі газетно-журнальних видань.
Предмет дослідження: простежити на прикладі конкретних газетно-журнальних виданнях («JOY», «Ланруж», «СіТі», «Майбутнє за молоддю», «Наше місто») типові види поліграфічного браку.
Методи квалілогічної оцінки видання: опису, порівняння, діагностики.
Сьогодні, як ніколи, постає питання якості полігафічної продукції. Це визначає споживчу популярність та ринкову рентабельність друкованої періодики.
Оцінка якості газетно-журнальних видань є досить важливою проблемою для поліграфічної промисловості. Тому проблеми оцінки якості ГЖВ та методи визначення
величини цієї оцінки досить широко досліджуються. Якість, як деякий інтегральний параметр, використовується по відношенню до будь якого продукту, чи товару, який виготовляється з допомогою певної технології є досить складним поняттям, яке представляє собою, в значній мірі, філософське поняття. Це зв’язано з тим, що досить складно визначити основні критерії, по відношенню до яких можна було би говорити про підвищення чи зниження рівня якості відповідного товару [1, с. 232]. Основним положенням, на якому буде ґрунтуватися уявлення про якість ГЖВ полягає у тому, що останнє призначене для користувача і повинно в
максимально можливій мірі відповідати його потребам, його можливостям та довільному ряду додаткових умов, що можуть бути сформульовані останнім. Приймаючи до уваги, що кожний окремий користувач може мати свої специфічні, або суб’єктивні вимоги до параметрів газети чи журналу, можна стверджувати, що досягнення абсолютного значення показників якості для всього тиражу неможливо. Більш того, уявлення про якість того чи іншого товару вимагає використання досить великої кількості параметрів. Це обумовлюється тим, що довільний товар, що призначений для користувача, як правило має різностороннє призначення і, тому, кількість параметрів, що визначають якість є досить велика.
Брак в поліграфії – справа, на жаль, звична. Без нього не буває жодного тиражу. Жодна друкарня не може гарантувати стовідсоткової якості на ста відсотках тиражів. А найвища ціна на друк – зовсім не гарантія високої якості. Хоча, звичайно, в цьому випадку шансів, що все буде добре – більше.
Які претензії до друкарень виникають найчастіше? Зрозуміло, за якістю друку і термінам. Причому під якістю кожен замовник розуміє щось своє, визначаючи брак за принципом «подобається – не подобається». Чіткі критерії він, як правило, не використовує, а оцінка якості заснована на візуальному сприйнятті, суб’єктивна і допускає найширше тлумачення. Не забуватимемо, що офсетний друк – це технологічний процес з своїми обмеженнями, нормативними величинами і допустимими відхиленнями. Параметри якості друку регламентуються нормативними документами (наприклад, ОСТ 29. 66-90) і міжнародним стандартом ISO 12647: 2004 «Поліграфічні технології. Управління процесами кольороподілу, виготовлення проб і тиражних відтиснень», але якщо за кордоном є зафіксовані в договорі норми, яким повинна відповідати друкарська продукція, то в наших друкарнях інша ситуація [3].
На сьогоднішній день, не дивлячись на вдосконалення поліграфії, конкуренцію серед друкарень, нормою якісного друку у нас в країні вважається 3-5 % браку. Друк – складний процес, в якому важливу роль грають папір, фарба, устаткування, умови друку (вологість в друкарському цеху, температура і навіть час доби), а також, так званий, людський чинник: друкар, що «не виспався», «сліпий» різьбяр, «шкідливий» технолог. Природно, у кожного замовника і у кожного замовлення є свої вимоги до якості. Для листівок, що розкладаються безкоштовно по поштових скриньках, вони одні, для каталогів елітних ювелірних виробів – інші. Для більшості друкарської продукції невеликі недоліки не є принциповими, життєво-важливими, і вимоги до якості потрібно визначати виходячи з виду продукції і її призначення, не потрібно вимагати неможливого. Хоч і спуску давати теж не варто, якість продукції повинна бути на певному рівні. Нижче перераховані деякі приблизні вимоги і норми до друку, прийняті на сьогоднішній день в друкарнях, що якісно випускають продукцію:
• Точність поєднання фарб при друці повинна бути не гірше 0.1 мм.
• Деформація направленого характеру не повинна перевищувати 0.2 мм.
• На сторінках видання не повинно бути замазур і інших сторонніх елементів, муару, слідів забрудненості діапозитивів, набряків зволоження і клею.
• Не повинні допускатися перетискування зображення, злипання окремих сторінок видання, а також непродрукування.
• Брошури повинні містити повне число зошитів і додаткових елементів з правильним їх розташуванням. Послідовність сторінок в блоці повинна відповідати затвердженому макету. Зрушення окремих зошитів щодо один одного в подовжньому і поперечному напрямах не повинне перевищувати 1 мм.
• Поєднання плашок на сусідніх смугах в багатосторінковій продукції – не більше 2 мм.
• Недопустимий відрив основного блоку журналу при піднятті за обидва листи обкладинки або центрального розвороту. Гарантійний термін на стійкість термоклеєвого палітурки – 60 днів за умови відсутності зворотного згинання корінця.
• У разі ламінації рівність прилягання ламінату складає не меншого 97 %.
• Точність різки, вирубки, фальцювання – не повинна перевищувати 1 мм.
• Скіс багатосторінкового видання після обрізання не повинен перевищувати 1 мм.
• Щільність прилягання сторінок в багатосторінкових виданнях з брошуруванням на скріпку – 3 мм для паперів щільністю до 130 г/м2, 6 мм – для паперів щільністю понад 150 г/м2.
Як компенсуються браковані екземпляри? У Гості чітко визначено, для якої продукції який відсоток недостачі вважається допустимим. І, відповідно, або друкарня додруковує тираж, або замовникові повертаються гроші пропорційно розміру недостачі. У випадку, якщо замовникові критично певна кількість екземплярів, то йому потрібно замовляти і наперед оплачувати більший тираж, що включає залежно від складності його виконання допустимі норми на брак [3]. Що стосується термінів. Не варто чекати від друкарень астрономічних компенсацій і готовності йти на жорсткі тимчасові умови – навіть на самому довершеному виробництві трапляються непередбачені ситуації. Кращий спосіб не постраждати від зриву термінів – робити замовлення наперед. Але якщо вже термін стислий, а збиток при зриві значний, потрібно вибирати друкарню, в якій встановлено дублююче устаткування, і завчасно поінформувавши друкарню, отримати від неї недвозначні письмові завірення.
Щоправда, жоден із видавців не відмовився б від того, що можлива формалізація оцінки книги з боку поліграфічного виконання, де присутні вже більш точно прослідковувані виробничо-технічні параметри, які надалі пристосовуються вже до умов користування. Хоча і тут теж є своя проблематика, збудована на тій же суб’єктивності, нехай і іншого характеру. Причому вона теж може закладатися на рівні видавничому [2]. Наприклад, чи готують дизайнерів, технічних редакторів так, щоб вони точно знали, в якому випадку і коли (згідно з якими вимогами) застосовувати ті чи інші шрифти, який формат книги обирати, який тип палітурки, обкладинки, яким буде оптимальним папір... Чи готують поліграфістів так, щоб вони «не порушували» хоча б естетичних канонів друкарської продукції, якщо вже не стандартів? Наприклад, Інколи можна почути: «подивіться на якість обрізання блоку – поля зменшені до такого розміру, що читати важко». Є навіть думка, що такі способи подання тексту можуть шкідливо відбиватися на здоров’ї читача. Як і неправильно обрані шрифти, чи погане продруковування тексту чи ілюстрацій.Додано (2012-02-20, 20.28)
---------------------------------------------
Якісними показниками друкованих видань у сфері матеріально-технічній є:
• Якість відображення тексту й ілюстрацій (залежні від вибору друкарських технологій і паперу), інколи називають «читабельність», яка, зокрема, є і вираженням ергономічності: розмір і гарнітура шрифту – важливий показник для сприйняття різними групами споживачів – наприклад, якщо читачі діти, або люди похилого віку, то розмір шрифту обирається більший; формат і особливості верстки, розміри берегів, чіткість відтворення елементів шрифту, чистота і незабрудненість друку, просвічуваність паперу, відблискування світла від поверхні лискучого паперу, який може з одного боку сприяти якості відтворення ілюстрацій, але заважати сприйняттю тексту, точність і відповідність до аналогу відтворення ілюстрацій.
• Якість скріплення блоку видання (способом шиття, скріплення скобами чи склеювання) і його обрізання: – міцність, витривалість на розрив і частоту розкриття, кут розкриття, рівність, акуратність обрізання.
• Якість палітурки (обкладинки), яка є пакуванням видання зі всіма його захисними і рекламно-інформаційними функціями: міцність (особливості і якість додаткового зміцнення обгортковими матеріалами), твердість, гнучкість або негнучкість, акуратність виготовлення, скріплення із блоком, естетичне оформлення, привабливість, особливості форзацу.
Поняття браку в друкованій продукції (якщо мова іде про матеріальні, фізичні властивості товару) таке саме, як і в інших галузях виробництва і торгівлі. Поліграфічний брак – це брак, отриманий внаслідок недотримання, вибору неправильної технології виробництва, що веде за собою пошкодження в процесі виробництва і швидке псування, ускладнення, або неможливість користування після виготовлення (розсипання сторінок, розклеювання).
Звичайно, будь-які пошкодження видання ще перед моментом його продажу покупцеві (бруд на сторінках, стирання, розмазування фарби, непродруковування фарби, нечіткий друк, склеєні сторінки, нерівне обрізання, перевернуті аркуші, відсутність аркушів, або їх повторення тощо) – це виробничий (поліграфічний брак). Інколи такий брак може виявлятися і вже після продажу товару, в процесі користування ним – швидке розпадання блоку, розклеювання, неправильний кут розкриття, який призводить до неможливості прочитати текст, або до розривання блоку всередині книжки тощо [2].
Такий брак повинен виявлятися на етапах різних ланок виробництва, де здійснюється контроль за якістю продукції, і не прийматися видавництвом, тобто не потрапляти до продажу.
Складність оцінки якості полягає також і в тому, що оскільки для споживача зазвичай головними завданнями видання є збереження, передавання інформації, то інші ознаки часто відходять на другий план (якщо мова не йде про якість і кількість ілюстративного матеріалу). Тому покупці легше переносять наявність браку в поліграфічному виконанні, ніж щодо недоліків у інформаційному плані.
Види поліграфічного браку:
1. Технологічний
Найчастіше цей брак пов’язаний із вибором матеріалів ( папір, фарба). Сюди ж відносять брак через неправильну організацію виробництва – порушення технології умов зберігання матеріалів, порушення порядку операцій, неправильний вибір засобів обробки продукції, відсутність вимірювальних засобів.
2. Обладнання
Брак може бути пов’язаний з механічними несправностями друкарської машини, її незадовільним станом.
3. Друку
Важливим є відповідальна робота друкаря. Бажано чітко окреслити, які об’єктивні параметри друку залежать тільки від друкаря.
Сучасні стандарт, норми і технічні умови у галузі видавничої справи загальні для ГЖВ:
1. ГСТУ 29.4―2001. Обкладинки та палітурки. Типи. ― На заміну ГОСТ 22240―76 ; чинний від 2002-01-01.
2. ДСТУ 3772―98. Оригінали для поліграфічного відтворення. Загальні технічні вимоги. ― На заміну ОСТ 29.106―90, ОСТ 29.115―88 ; чинний від 1999-07-01.
3. ДСТУ 4489―2004. Видання книжкові та журнальні. Вимоги до форматів. ― Зі скасуванням ГОСТ 5773―90 ; чинний від 2006-01-01.
4. КД 29.06―2001. Оформлення та поліграфічне виконання друкованих засобів масової інформації. ― Чинний від 01.04.2001.
5. СОУ 22.2-02477019-03:2005. Газети. Технічні умови. ― На заміну ГСТУ 29.3―2000 ; чинний від 2006-01-01.
6. СОУ 22.2-02477019-06:2006. Журнали. Технічні умови. ― На заміну ГСТУ 29.1―97 ; чинний від 2007-02-01.
Якщо розглянути технічні умови газет та журналів, то можна визначити критичні дефекти, за якими бракують примірник видання. Примірник ГЖВ повинен бути забракований за виявлення таких його дефектів [4,5]:
― дефекти відтворення шрифту та ілюстрацій, за яких неможливе читання тексту та сприймання зображення: незадруковані ділянки, чорниші, розмазана фарба, багато забитих фарбою ділянок тексту чи зображення, здвоєний друк;
― неправильно розміщені зображення чи складові частини видання;
―наявність у виданні макулатурних чи чистих аркушів;
― некомплектність і непослідовність блока;
― наявність брудних чи з механічними пошкодженнями аркушів, які пору¬шують зручність читання чи сприймання зображення;
― випадання елементів блока;
― дефекти друкування чи тиснення на обкладинці (пропущені елементи зо¬браження, тексту, осипання фольги, наявність бруду, розмазаного зображення);
― наявність на обкладинці зморшок, жолоблення, складок, механічних по¬шкоджень;
― відсутність скоб чи наявність незагнутих скоб, неправильне розташуван¬ня скоб, що затруднює читання;
― зморщеність корінця через надлишок клею;
― дефекти лакування чи припресовування плівки: нерівний плямистий шар лаку, пузирі, зморшки, складки, відшарування чи механічне пошкодження полімеру;
― погане розкривання видання, надриви на першій і останній сторінках блока.
Наприклад, в журналі «Ланруж» №1 (25) за жовтень 2009 року блок щільно склеєний, тому текст ( на деяких сторінках) потрібно просто вгадувати. В номері №3 (27) за грудень 2009 року на С. 12 – розмитий текст, який порушує сприйняття та читабельність. Той же номер С. 14, 118 – дефекти зображального матеріалу та підпису до фото.
В журналі «JOY» №10 за жовтень 2009 року С. 47-48 – дефекти фотоматеріалу (кадрування) той же брак у № 1 за січень 2010 року С. 144-145.
В газетах найчастіше зустрічаються дефекти відтворення шрифту та ілюстрацій, за яких неможливе читання тексту та сприймання зображення, наприклад, «Майбутнє за молоддю» (№14 (017) за вересень 2001 р.), «СіТі» (№14) за квітень 2011р.), «Наше місто» (№10 (66) за березень 2011 р.).
Висновки
Вважають, що проблеми якості найгостріше проявляються в поліграфії.
Боротьба за якість – щоденна копітка праця. Співпраця між друкарнею і замовником не завжди безхмарна. А для того, щоб результат співпраці був позитивним, потрібні не тільки досвід і професіоналізм, але і взаємоповага, здатність піти на компроміс. І тоді обидві сторони будуть задоволені результатом і пропрацюють разом довгий час.
Частіше за все зустрічаються такі поліграфічні браки: дефекти відтворення шрифту та ілюстрацій, за яких неможливе читання тексту та сприймання зображення; неправильно розміщені зображення чи складові частини видання; випадання елементів блока.
Щоб не було так: на обкладинці, в черговому випуску, другого номеру журналу «Музеї України» магічним чином виникла цифра три. І хоч цей номер став популярним серед колекціонерів «поліграфічних дефектів» – не слід наслідувати такий приклад.
Брак можна вважати невід’ємною частиною будь-якого виробництва, адже це спричинено багатьма факторами, які не завжди можна попередити та усунути. Найважливішим чинником недопускання поліграфічних дефектів є коригування людського фактору та кваліфікація робітників поліграфії.
Список використаних джерел
1. Дурняк Б.В, Назаренко О.М. Методи оцінок параметрів книжок [Електронний ресурс]; Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/znpipm/2010_55/P55_st30.pdf.
2. Зубко Н., Судин А. До визначення поняття якість книги. Начерк. [Електронний ресурс]; Режим доступу: http://knyhobachennia.com/?category=2&article=288.
3. Що вважати браком [Електронний ресурс] // Поліграфія; Режим доступу: http://talant.kharkov.ua/shho-vvazhaty-brakom.html
4. СОУ 22.2-02477019-03:2005. Газети. Технічні умови. ― На заміну ГСТУ 29.3―2000; чинний від 2006-01-01.
5. СОУ 22.2-02477019-06:2006. Журнали. Технічні умови. ― На заміну ГСТУ 29.1―97; чинний від 2007-02-01.
|
| |
| |
|
