Сьогодні прокинулася з неймовірним відчуттям щастя. Я усвідомлювала, що я щаслива мама трьох синів, вірна дружина люблячого чоловіка, вдячна дочка люблячих батьків. І все ніби добре: та людська психологія так влаштована, що починаєш шукати якісь перешкоди свого щастя (підозріло щаслива, підозріло щастить, підозріло все добре). Думка про те, що життя іде, і так воно і буде у цьому контексті видається вже не такою страшною і фатальною. Хай буде так, як є!
