Сьогодні у нас з Сергієм річниця - 6 років з дня одруження. Шість неймовірних років, багатих на відкриття, почуття, здійснення мрій, поцілунків, ніжності. Випробування, стреси, боротьба, робота, дисертації, діти, робота, бізнес, діти - і в такому коловороті ми ще досі зізнаємося один одному в коханні.
"Скільки років тебе кохаю, а закохуюсь в тебе щодня...", - так пише Ліна Костенко, її словами я так кажу тобі про свої почуття. З тобою осмілилася на експерименти, з тобою виховую трьох синів, з тобою мрію, тобою мрію, як добре, що була магістратура (пам'ятаєш, коли Леонід Васильович Куценко запитав, де ми познайомилися, на нашу відповідь "В магістратурі" він сказав:"А кажуть, що магістратура непотрібна!").
Ми знайомі з дитинства, разом навчалися, сиділи за однією партою, разом дали життя трьом неймовірно активним і таким потішним дітям!
Тільки кохати тепер екзотика...
Іноді складно розгадати справжнє почуття, справжню любов з-поміж захоплень, при ... Читати далі »

Сьогодні роковини смерті нашого з Сергієм однокласника, друга Колі Махині.
Він пішов із життя молодим, красивим, добрим - пішов, не прощаючись. Йому було 26 років. Він назавжди залишиться двадцятишестирічним.
Пишу в день мого народження, бо саме 28 січня Колі не стало.
Хвороба, яку можна було вилікувати, але коштів не було. Важко уявити, що він відчував,усвідомлюючи, що вихід є, але він для тебе закритий, бо ти не бандит, не депутат, не злодій, не президент.
Він був втіленням виняткової шляхетності, порядності.
Він - моє перше, до того ж , взаємне кохання: з 5 до 7 класу у нас була романтична дружба, перші танці на шкільному вечорі, любовні шпаргалки, які зараз заховані у стосі шкільних зошитів, перші хвлювання, ревнощі. Тільки поцілунків не було...
Потім все змінилося, але й далі у нас були приязні стосунки, дружба, ми були сусідами по партах, писали контрольні одного варіанта. Він дуже гарно писав і малював, і ніхто так більше не посміхається, як він посміхався.< ... Читати далі »

Мої роздуми після перегляду фільму.
Це запитання у різних його варіаціях доводиться чути часто.
У нас троє синів, навчання, робота, бізнес-спроби, громадська діяльність...Є амбіції, мрії, є плани, є конкретні дії. Мотивують діти - їх потрібно ставити на ноги, давати приклад для наслідування. Цей стимул є провідним.
У всіх людей всього 24 години на добу, тільки кожен їх по-різному проживає.
Сім'я - це команда, де кожен гравець може розраховувати на підтримку і розуміння. Мені пощастило гарти у надійній команді.
Мені щастить на хороших людей.


Гендерний аспект. У мене є досить потужний імператив, який я собі встановила після вступу в аспірантуру. Він пов'язаний із смаствредженням себе як науковця, жнки-науковця. Це передбачає колосальну роботу - з текстом, джералами, авторами, з собою і над собою; може бути визнання за пророблену роботу, створення іміджу успішної жінки, коло зацікавлень якоївиходить далеко за межі кулінарії, прибирання на прання; ут ... Читати далі »

Ніколи не мала звички записувати свої бажання.
Привчила себе досягати, а потім могла десь, на аркуші паперу, який з часом губився, записати те, що збулося, що реалізувалося, чого досягла.
Цього року спробую візуалізувати свої мрії-цілі, можливо, швидше  втіляться в життя.

Влітку хочу відвідати МДЦ "Артек" - дивовижний куточок в Україні, який у свій час змінив мій світогляд і допоміг знайти себе справжню у житті. Востаннє була там у 2005 році.

Хочу завершити роботу над навчально-методичними посібниками (приземлені мрія викладача).

Планую поїздку на Шацькі озера - чоловік весь час інтригує. в тих краях не була. Хочеться побачити Україну!

Мрії. які мають матеріальний характер:
1. Нетбук.
2. Кавоварка.
3. Нові шпалери у кімнаті - старі набридли, хочеться змінити колір, принт, настрій.

Мрії про книги:
1. Купити книгу Б.Мозолевськго "Скіфський степ".
2. Купити книгу Л.Костенко "Берестечко".

... Читати далі »

Дитячий майданчик  - це розкіш?
У нас троє діток. Назарій і Любомир обожнюють дитячі майданчики, збудовані за сучасними технологіями.

Декілька разів навідувалися у Ковалівський парк, у якому нещодавно з'явилося ігрове містечко, яке є подарунком від майдансерів.

Я від студентів почула, що вартість такого комплексу оцінена сумою 500 тис. грн. Солідна сума. У координатах наших мрій це комфортабельний будинок у приватному секторі, на який ми плануємо збирати кошти, але якщо їх відкладати із зарплатні, то ... ЦЕ ТЕМА ОКРЕМОЇ РОЗМОВИ.

Припустимо, що це ігрове містечко коштує 500 тис. грн
Що в ньому є:
1. Каруселі
2. Цікаві гойдалки-сидіння.
3. Ігровий комплекс.
4. Будиночок з пісочницею.
5. Лавочки.

Чомусь їх замовляли у російського виробника (судячи на нанесеній інтернет-адресі).

Я здійснила моніторинг: виявляється, що є українські виробники подібних конструкцій. я запитала про оптові прайси, умови придбання і ось, які рез ... Читати далі »

Навчальна дисципліна "Публіцистика" дуже парадоксальна і непередбачувана.
Все, що озвучується на парах, як стверджують студенти, далі за аудиторію не потрапляє. Словом не виправити і не змінити ситуацію в Україні, у нашому місті, але...

Якщо проблема озвучена, якщо погляд на неї чітко сформульований і зрозумілий, осмислений на глибинному рівні, і є переконанням, то чи це не результат, не реакція???

Онтологія української публіцистики полягає у тому, що весь публіцистичний дискурс винятково націєтворчий і виконує функцію охоронного модусу. Гуманітарна аура нації вразлива, а слово на українців має вплив. Така наша вдача.

Я щиро вірю, що для більшості студентів заняття з публіцистики допоможуть чітко проартикулювати свої позиції, зорієнтують у сучасному мас-медійному просторі, підкажуть конкретні стратегії руху.

на парах відбуваються дискусії, одкровення, жарти, аналіз, відкриття, які часом приголомшують. Студенти вміють бачити сутність речей і явищ, комплек ... Читати далі »

... Читати далі »

Насіння соняшникове - дивовижний лакмусовий папірець для виявлення коефіцієнту людяності, порядності, морально-етичних норм.

З-поміж людей, які полюбляють цей вид продукту, є студенти: молоді люди, амбітні, креативні, повні сил і мрій, але з дивними нахилами до аморальних проявів поведінки.

Звичайно, вживати насіння не є забороною, доведено, що користь від соняшникового насіння є, але чому молода, амбітна людина, майбутній педагог чи юрист, харкаючи насіння під гуртожитком, не викликає позитивних емоцій?

Щовечора, коли весна вже перегукується з літом, студенти всіляко доводять свою безкультурність і нахабність.

Здається, нічого складного: купив смажене насіння, взяв паперовий стаканчик, зерня їси, а решту - складай у стакан ,потім викинеш. П'ятирічні діти роблять зауваження, а для студентів факультету іноземних мов байдуже. Хіба вони вдома на підлогу лузкають?

Це деталь із навколишньої дійсності, але яка красномовна. Змілілі душі, приземлені ... Читати далі »

Коли люди не вітаються, йдучи повз тебе, дивлячись у твій бік.
Не люблю зверхності.
Ненавиджу брехливих людей.
Зневажаю зрадників.
Боюся лукавих.
Не схвалюю лицемірства.
Чиню опір ліні і песимізму.
Не люблю іронізувати, але по-іншому не отримується.
Не розумію людей, які не знають, чого вони хочуть від життя.
Відмовка про те, що зламався комп'ютер перед захистом проекту чи доповіді, вже викликає сміх.
Студент, який не з'являється на заняття і на питання "Чим ви займаєтеся в житті?" відповідає "Нічим".
Люди-спекулянти викликають огиду. Жалість уміють викликати, спекулюючи своїми хворобами, дітьми, роботою і т. п., а не спроможні виправдати довіру у людську чесність і порядність.
Хабарництво, до якого змушують.
Приниження.
Дратують люди "з кришою", які всіляко демонструють свою зверхність і владу.
Так огидно бути хабарником без хабара!!!!